Виключаючи зі складу витрат ФОП суми за видатковими накладними на придбання товару у 2015 році, контролюючий орган, з яким погодились суди попередніх інстанцій, керувався тим, що інформація та підтвердні документи щодо відвантаження товару у 2015 році, а оже, і отримання доходу, відсутні. Аналогічно виключено зі складу витрат суму за накладною на отримання товару у грудні 2016 року (з огляду на відсутність видаткових накладних про відвантаження зазначеного товару у грудні 2016 року).
За позицією ФОП контролюючий орган та суди попередніх інстанцій не врахували, що внаслідок внесених до ПКУ змін з 01.01.2015 р. відсутня прив’язка до витрат операційної діяльності (п. 138.4 ст. 138 ПКУ), а тому до витрат з придбання товарів належать усі понесені витрати, передбачені пп. 177.4 ст. 177 ПКУ, незалежно від періоду їх реалізації. За таких обставин неврахування понесених витрат на придбання товару у 2015 та 2016 роках, на думку скаржника, є безпідставним.
На думку Верховного Суду, положення п. 177.4 ст. 177 ПКУ (в редакції, чинній з 01.01.2015 р.) дійсно не містять прив’язки до поняття «операційна діяльність». Разом з тим вони прямо пов’язують витрати з безпосереднім отриманням доходу. Таким чином, для набуття права на обліковування витрат має бути наявним прямий зв’язок між понесеними витратами з отриманим доходом.
Цей висновок обґрунтовується посиланням на пункти 6 та 7 ПБО 16 «Витрати». Вони визнають витрати певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони були здійснені.
За таких обставин колегія суддів погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірне віднесення позивачем до складу витрат за 2015 та 2016 роки придбаного, але не відвантаженого (не реалізованого) товару.
(Джерело: Постанова ВС від 15.10.2019 р. у справі № 826/10402/17)
