Як встановлено судами в ході розгляду справи, позиція податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства по суті ґрунтується на інформації, отриманій за результатами здійснення податкового контролю по взаємовідносинам контрагентів позивача із іншими особами, та без будь-яких фактів фіксації порушення зроблено висновок про нереальність господарських операцій позивача із його контрагентами. Водночас правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об’єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника податку.
Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про помилковість тверджень ДФС щодо нереального характеру правовідносин позивача із зазначеними контрагентами, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.
(Джерело: Постанова Верховного Суду від 03.06.2019 р. у справі № 826/11516/15)