Суть спору: ПП «С» (позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ, в якому просило визнати протиправним та скасувати ППР від 07.10.2014 р., винесене за результатами невиїзної позапланової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування і сплати ПДВ у господарських відносинах з ТОВ «Г». Судами справа вирішувалась по-різному. Апеляційну скаргу подала ДПІ.
Під час вирішення цієї справи суд зазначив таке:
– предметом доказування у цій категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту;
– будь-які документи, у тому числі накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів;
– з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з ПДВ судам необхідно з’ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, встановлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції, а також встановлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), імпортом товарів (послуг), здійсненням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Обов’язково необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають також доводи податкового органу.
Ухвала ВАСУ від 12.04.2017 р. № К/800/31088/15.