Суть спору: ФО (позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до ОДПІ, в якому просила скасувати ППР від 22.03.2016 р. про збільшення суми грошового зобов’язання з ПДФО на загальну суму 37374,86 грн., винесені з огляду на те, що позивачем не подано до податкового органу податкову декларацію про майновий стан та отримані доходи за 2012 рік і не сплачено ПДФО за 2012 рік у розмірі 29763,89 грн. за отримання ФО додаткового блага у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором (банком) за його рішенням. Судом першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. ФО подала апеляційну скаргу.
Суд під час вирішення справи зауважив таке:
– у цьому випадку несплачені платником податку зобов’язання у вигляді анульованого (прощеного) кредитором боргу є доходом фізичної особи як додаткове благо та оподатковуються за правилами, встановленими для фізичних осіб, та відповідно до пп.«д» пп.164.2.17 ст.164 ПКУ із самостійною сплатою ПДФО та з відображенням такої суми доходів у річній податковій декларації;
– визначальною ознакою доходу платника податку як об’єкта та бази оподаткування ПДФО, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі. Банк листом повідомив ФО, що загальна сума прощеного боргу становить 176344,05 грн., з яких 11005,23 грн. — штрафні санкції;
– суд критично розцінює посилання ФО на те, що вона сплатила банку більшу суму, ніж банк їй надав відповідно до умов кредитного договору, у зв’язку з чим анульована (прощена) банком заборгованість є пенею, нарахованою за несвоєчасне виконання позичальником боргових зобов’язань, та посилається на пп.164.2.14 ст.164 ПКУ.
Джерело: Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 р. № 810/1575/16.